У вікторіанській Англії, серед шуму промислового Лондона, височів голос Чарльза Сперджена, проповідника, якого сучасники називали «Королем проповідників». Немов магніт, він притягував до себе тисячі людей, спраглих почути його полум'яні проповіді.
Дар красномовства Сперджена був воістину дивовижний. Він володів словом, як віртуоз музичним інструментом, витягуючи з нього то гуркіт грому, то ніжні мелодії. Його проповіді були подібні до яскравих картин, наповнених живими образами, глибокими думками та іскрометним гумором. Слухачі завмирали, захоплені його промовою, а Євангельська істина доходила до самих глибин їхніх сердець. Слава про нього рознеслася далеко за межі Лондона. Його проповіді друкували і поширювали по всьому світу, роблячи його одним із найвпливовіших проповідників свого часу.
Історія кохання.
У серці юної Сьюзі Томпсон розквітла любов до Чарлза Сперджена, цього полум'яного проповідника, чиє слово про Господа запалювало серця людей. Але Чарлз, весь поглинений служінням Богу, був простий у своїх манерах і не досвідчений у світських звичаях. Сьюзі, дівчина з освіченої сім'ї, бачила в ньому щось більше, ніж зовнішній лиск — вона бачила чистоту його душі та глибину його віри.
Їхній шлях до шлюбу не був усипаний трояндами. Були моменти, коли Чарлз, захоплений своїм служінням, забував про присутність коханої. Він міг здаватися грубим і різким. Але любов Сьюзі була терпляча і милосердна, і вона прощала йому ці ненавмисні помилки.
І ось, вони поєднали свої долі перед лицем Божим. Сьюзі, ставши дружиною Чарлза, не тільки розділила з ним радощі й печалі життя, а й стала його вірною помічницею в служінні. Вона з мудрістю і тактом скеровувала його, допомагаючи йому вдосконалюватися в манерах і спілкуванні. Чарлз, смиренний серцем, приймав її поради з вдячністю. Він розумів, що Сьюзі, керована любов'ю і бажанням допомогти йому стати кращим, діє на славу Божу. І в цьому смиренні проявлялася його справжня мудрість.
Рассел Конуелл, біограф, пише: «Для такої людини, як містер Сперджен, що усвідомлював прогалини у своїй освіті й знав, що його манери залишають бажати кращого, така освічена й терпляча дружина була величезним благом... Вона утримувала його від вчинків і слів, які могли бути сприйняті як прояв поганого тону, виправляла його помилки в мові й прогалини в знаннях і взагалі завжди намагалася м'яко критикувати чоловіка, якщо була впевнена, що це піде йому на благо. Він цінував це і завжди просив її спостерігати за ним, щоб згодом він міг що-небудь виправити у своїй поведінці. Вона була вельми й вельми розсудливою і начитаною, тож ніхто інший, окрім неї, не впорався б із таким важким завданням.»
Їхній союз став прикладом істинної християнської любові — любові терплячої, милосердної, всепрощаючої. Любові, яка допомагає людині рости й вдосконалюватися на славу Божу.
Стаття взята з книги «25 дивовижних шлюбів» Вільям Дж. Петерсен
