Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте!
Флп. 4:4
Дивовижний портрет Мони Лізи протягом уже багатьох століть не залишає байдужими відвідувачів паризького Лувру. Цю картину названо шедевром і вважають гордістю країни, що приносить чималі доходи французькій столиці. Але ж уся справа лише в тому, що автор твору дозволив собі деяку вільність у написанні портрета, зобразивши свою Джоконду з посмішкою на обличчі. У той час так малювати було не заведено, це виходило за межі існуючих норм і правил написання портрета. Але саме ця маленька посмішка на обличчі Мони Лізи немов оживила картину і наповнила її особливим емоційним змістом. Минули сотні років, але на цю посмішку приїжджають подивитися туристи з усього світу, і, мабуть, сьогодні важко знайти людину, яка б ніколи не чула словосполучення «посмішка Мони Лізи».
Три мільярди доларів — це сума, на яку застрахована картина Леонардо да Вінчі. Якби сьогодні комусь спало на думку виставити «Джоконду» на аукціоні, це була б саме та сума, з якої почалися б торги, і невідомо, чим би вони закінчилися. Звісно, уявити щось подібне не видається можливим, але тільки задумайтеся, як багато сьогодні готові запропонувати колекціонери за цю чарівну посмішку! Так чи інакше ми з точністю можемо сказати, що полотно Леонардо Да Вінчі вважається безцінним. Важко оцінити масштаб того, що пережила ця картина, але ось що вражає особисто мене найбільше: ніколи за багатовікову і не найблагополучнішу історію свого існування (одного разу картину примудрилися вкрасти і кілька разів намагалися зіпсувати), вона жодного разу не переставала посміхатися! Свою посмішку вона і сьогодні продовжує дарувати всім відвідувачам Парижа.
Біблія закликає нас до того, щоб ми «завжди раділи». Наш стан серця цілком відображається на нашому обличчі. Якщо ми щасливі, відчуваємо радість, на нашому обличчі завжди буде посмішка. Але дуже складно змусити себе посміхатися в складних обставинах і на перший погляд здається, що це абсолютно не потрібно робити. Однак Слово Боже вчить того, щоб ми змогли відчувати радість завжди, незалежно від обставин. Апостол Павло давав настанову про радість першій церкві, яка переживала великі труднощі. При цьому він вживає слово «завжди», маючи на увазі й ті обставини, коли про радість навіть говорити важко.
Справжня любов наповнює серце незалежно від зовнішніх чинників. Іноді здається, що зараз не час проявляти любов, але це тільки на перший погляд. Там де любов, там завжди радість, там завжди посмішка. Для любові й усмішки підходить будь-який час, навіть час важких випробувань і поневірянь. Це не просто прояви наших почуттів, але це прояв нашого ставлення до того, що відбувається навколо нас. Зберігати на обличчі посмішку тоді, коли тебе намагаються збити з ніг або взагалі знищити, це значить заявляти про свою незламність і перемогу.
У цей непростий час нам потрібно навчитися не втрачати цієї здатності радувати одне одного. Це стосується всіх сфер нашого життя, а особливо коли ми говоримо про стосунки. Генрик Сенкевич у своєму романі «Камо Грядеши» описував страшні гоніння на християн за часів імператора Нерона. Їх віддавали на поталу диким тваринам на очах у всього Колізею, але потім виявляли, що ці люди вмирали з посмішкою на обличчі. Ця моторошна ілюстрація вказує на те, що ми можемо сповнити серце ненавистю, і цілком маємо на це право, проте можемо бути сповнені цілющою радістю, посміхаючись у найжахливіших обставинах.
Любов — це посміхатися одне одному. Адже посміхаючись ми передаємо тепло і світло, яких так не вистачає сьогодні. Усміхаючись ми й самі здобуваємо тепло у своєму серці. Божа любов спрямована до людей незалежно від наших вчинків і настроїв. Бог з посмішкою розкриває перед нами руки й запрошує у свої обійми. Бог є Любов і тільки Він може бути джерелом справжньої радості та посмішок на наших обличчях.
