Від капітана рабовласницького судна до священика і творця світового гімну

Юність Джона Ньютона нагадувала захопливий пригодницький роман, сповнений несподіваних поворотів і небезпечних випробувань. Він ходив по морях як істинний авантюрист, пізнав гіркоту рабства на чужині, а потім і сам вступив на слизький шлях работоргівлі. В один прекрасний момент у його житті відбулося глибоке перетворення. Невидима рука Творця направила його на зовсім інший шлях. Він залишив колишній спосіб життя, повний гріха й небезпек, і звернувся до вивчення Біблії. Жага знань привела його до здобуття освіти, а прагнення до служіння Богу відкрило двері англіканської церкви. Так колишній работорговець став священиком, проповідуючи людям про любов і прощення.

Однак справжню славу йому принесли не тільки проповіді, а й написаний ним всесвітньо відомий гімн «О, благодать», що став символом надії та покаяння. А опублікована історія його життя, перетворилася на справжній бестселер, надихаючи людей по всьому світу не здаватися перед обличчям труднощів і вірити в можливість зміни та прощення.

Історія кохання.

Ще в юні роки серце Джона полонила краса і чеснота однієї дівчини, на ім'я Поллі. Ця зустріч стала початком великого кохання, яке згодом привело їх до шлюбу. Джон, який володів поетичним даром і живою уявою, часто виливав свої почуття в листах до коханої. Ці послання, сповнені ніжності та ліризму, ставали для них острівцями тепла і близькості в моменти розлуки. 

 «Любов — це дитя, яке міцніє з віком», — писав він. Їхнє кохання, подібно до дерева, пускало коріння дедалі глибше в ґрунт довіри, а гілки його тягнулися до Небес.

«Я відчуваю на відстані твій головний біль», — і в цих словах звучав неземний зв'язок двох душ, з'єднаних Богом.

«Дім порожній без тебе, у кожній кімнаті я сумую за тобою», — зізнавався він, і в цих словах звучала глибина його прихильності. Поллі була для нього не просто дружиною, а й найкращим другом, помічницею.

«Без тебе я завжди трохи незграбний... І каже він це не в медовий місяць, а на двадцять третьому році шлюбу», — з гумором і ніжністю писав він. Їхнє кохання не згасло з роками, але набуло нової глибини і зрілості.

Роки йшли своєю чергою і 1807 року, через сімнадцять років після смерті коханої Поллі, Джон Ньютон завершив свій земний шлях. Він сам склав напис для свого надгробка, немов підбиваючи підсумок свого незвичайного життя: «Джон Ньютон... колишній атеїст і розпусник, прислуга рабів в Африці, був милістю Господа і Спасителя Ісуса Христа відроджений, прощений і спрямований проповідувати Істину, Яку він довго намагався знищити».

Ця людина, яка пройшла через темряву невір'я і пороку, знайшла не тільки прощення і нове життя у Христі, а й велике щастя в шлюбі з Поллі. Після смерті дружини Джон опублікував книжку «Листи до дружини», в якій він з ніжністю згадував про свою супутницю життя: «Вона була приємним співрозмовником, найближчим другом і моїм розважливим радником. Я дуже рідко, якщо взагалі коли-небудь, каявся у вчинках, скоєних за її порадою. І рідко бувало так, що, не послухавши її, я згодом не усвідомлював своєї неправоти». Їхній союз був істинним свідченням Божої благодаті й прекрасним прикладом християнського шлюбу.